Вересніє… З кожним днем все більше,
Хоч поки що променисті дні,
Сонце що не день встає пізніше
Й довго ще дрімає в напівсні.
Непомітно ночі стали довші,
Прохолода землю обійма,
Дощ дошкульний все частіш полоще,
Відтісняє світлий час пітьма.
Та насправді, лагідна ще осінь,
Тепло на узліссі, у дворі.
Вабить вранці сяйво на покосі,
У вбранні зеленім явори.
А нудьга стискає щемко груди...
Елегійний не вгасити глас...
Вересніє… Що ж, так має бути.
Неможливо зупинити час.
Вереснie
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121090404712
Свидетельство о публикации №121090404712
Рецензии