* * *
Не любив Тарас ти ляхів,
Москалів, царів, жидів,
Про сьогоднішню розладу,
Щоб ти розповів?
Що писав би майстер слова,
І думок магістр?
Заповіту було б мало,
Світок би поміг,
Майже двісті рік минуло,
Постарів, Дніпро...
Заповіт? Про те забули,
Нащо воля? Є ж ярмо!
Не чітають тебе люди,
Думи їхні - небуття,
Мабуть їм кайдани любі,
Мабуть любо - те життя,
Вороги тепер підмога,
А брати? Та хай їм грець,
Нам друга тепер дорога,
Нам рідніше лях, та швед,
На якій сьогодні мові,
Ти,Тарас, вірші складав,
Тій, хто викупив з неволі?
Чи на тій,хто нас продав?
Степ, мій рідний, оксамитний,
Зірки в небі-божий світ,
Не зістався заповідним,
Заповіт, твій заповіт...
04.09.2021г.
І день іде, і ніч іде,
І,голову схопивши в руки,
Дивуєшся, чому не йде,
Апостол правди і науки.
Кобзар. Т. Г. Шевченко 1860 рік.
Т. Г. Шевченко
© Copyright: Николай Андриец, 2021
Свидетельство о публикации №121090403285
Свидетельство о публикации №121090403285
Рецензии