Пішло вже літо… Що ж, пора…
В тумані сонний ліс.
Стоїть береза, як мара,
Мов відчуває млість.
І я сумую за теплом,
Мінорний ля бемоль
Накрив усе журним крилом,
Узяв під свій контроль.
Ось-ось заплачуть небеса
Під крики журавлів.
Нова бурштинова краса
Додасть душі жалів.
Заплаче трепітна свіча
Під тихий звук струни...
І знову будуть кава й чай,
Камін, тривожні сни...
Лiто пiшло
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121090105001
Свидетельство о публикации №121090105001
Рецензии