А серце все - і вулички оці,
І земляків, і друзів пам"ятає...
Та забринить сльозина на щоці -
Бо вже і школи нашої немає.
Як сонце ледь поверне до весни,
Приїду я до тебе, моя мила,
До рідної до щему сторони...
То ж ти мене, як матінка, любила.
Я обійму колишніх школярів,
Згадаю тих, кого вже і немає...
Ми просумуємо до вранішніх півнів,
Поки зоря над полем не заграє...
4. Спогади
© Copyright: Анатолий Чайка, 2021
Свидетельство о публикации №121083004258
Свидетельство о публикации №121083004258
Рецензии