На Как пыль на ветру aizek morgan Rus, Eng, Ukr

И вот пришел тот самый страшный час,
На крыльях смерти,
Уже летит он к нам сюда
со дна Аида.
Любым словам не успокоить нас.
И негде скрыться нам от ядерного взрыва.

И в страхе мы несемся все в слезах,
В отчаяньи от смерти режущего смеха.
Горячей протоплазмы
Прах скрипит у нас в зубах.
Стучит мой шепот
в сердце гулким эхом.

Взлетая до небес,
Нам нужно крепко помнить,
Что Солнце, не прощает гордых лиц и слов.
А при луне, ты снова
будешь верить,
Что нас так ранила жестокая любовь.

Но все лишь прах, что вьется на ветру.
Зачем же плакать о никчемной пыли?
Сегодня я был жив,
А жив ли я сейчас ?
В любой ж момент умру...
А важно кто мы есть и с кем мы были.


The end! Most terrible hour is coming,
On the wings of death,
He is flying to us
from the bottom of terrible Hades.
No words in whole world
can really help
and calm us from this disaster.
And we have no place
to hide ourselves
from this nuclear Apocalypse.

Being in fear we rush all in tears,
In despair from the death's cutting laughter.
The hot protoplasm's dust
creaks in our teeth.
And whisper knocks in our heart
with lowed and hollow echo.

When we fly in the skies,
All we have to realized
That the Sun has no entry
for the faces and words of proud.
And under the moon,
you'll find your believe ,
That we were so hurt
playing these love games so cruel.

But everything is just dust
that curls it in the wind.
Why cry about such a worthless dust now?
I was alive today,
If am I still alive ?
At any moment I can die...
It only matters who we are &
with whom we were here.


І ось прийшов той самий страшний час,
На крилах смерті,
Вже він летить до нас сюди
з дна Аїда.
Будь-якими словами не заспокоїти нас.
І ніде сховатися нам від ядерного вибуху.

І в страху ми мчимо все в сльозах,
У відчаї смерті ріжучого сміху.
Гарячої протоплазми
Прах скрипить у нас в зубах.
Стукає шепіт мiй у серці гучним эхом.

Злітаючи до небес,
Потрібно пам'ятати,
Що сонце, не прощає гордих облич ,слів.
При Місяці, ти знову
будеш вірити,
Що так поранила нас Жорстока любов.

Але все лише прах, що в'ється на вітрі.
Навіщо ж плакати про нiколи нікчемного пилу?
Сьогодні я був живий,
А чи я живий зараз ?
У будь-який момент же я помру...
А важливо хто ми є і з ким ми були.