Буду з тобою відверта:а знаєш,
те, що дарують, часто втрачаєш...
пристрасть палку не цінуєш нітрохи,
в бідах винуєш і чорта, і Бога.
Згаслі вуглинки не поміч багаттю,
марно міняєш каблУчки та плаття...
серця байдужість сховати не вдасться,
щастя чуже не назвеш своїм щастям.
Світ, як насправді, шедевр многоликий,-
вибери: ниций ти в нім, чи великий?..
створиш красу, чи потвору жахну,
холодом вкриєш привітну весну?
Все, що в тобі, йде із тебе назовні:
жала-слова і відрадою повні,
гнів і прощЕння, смирення й пихА,
тиха молитва, лукавство гріха...
Ревно молитись, віддать десятину
зайве, якщо полишив свого сина,
зайве, як матір стареньку забув...
так сіють в долі нещастя й журбу.
Зайве
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121082403642
Свидетельство о публикации №121082403642
Рецензии