Я не знаю іншої долі,
Ніж з своєю землею бути.
Саме тут проростала воля,
У кривавих боях здобута.
Де б в світах мене не носило -
Чи нагору, чи аж додолу,
Я вертаюсь до Місця Сили,
Я вертаюсь до Свого Дому.
Україно моя Велична,
Ворогів ти своїх не слухай.
Пам'ять крові народ покличе,
Щоб зродитись єдиним Рухом.
Ще попереду важка праця,
Жаль і смуток, болючий стогін...
Багатьом ще з колін підняться
Доведеться й стати на ноги.
Україно! Благословенна!
Богом дана на щастя й вдачу!
Я люблю тебе, моя нене!
І за цю любов тобі вдячна!
Украина
© Copyright: Наталия Ломейко-Громовая, 2021
Свидетельство о публикации №121082402420
Свидетельство о публикации №121082402420
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.
