Монах

Він був монахом, Богові служив,
І жив тихенько у своїй він кельї,
Свій час він у молитві - проводив
На послухах завжди старався вельми,

Вінчав, ховав, молебни відправляв,
І настоятель тішився панотцем,
Йому високий сан пророкував,
І сином називав, і ясним сонцем,

Вона, розумною завжди була,
На панотця,  коханням, пломеніла
І як він не старався хвиля та,
Його  нестримним полум’ям, накрила,

І він пішов за нею жити в світ,
Обітель Божу полишив назавжди,
І повернутись він назад не міг,
Кохав її, і жив її бажанням,

Та пристрасті, короткий дуже вік,
Вона проходить, вихором єдиним,
Та до молитви все ж таки він звик,
На милість Бога, покладав надію,

Підняти в небо голови не смів, 
Він думав Бог ніколи  не пробачить,
Лиш іноді зачувши Божий спів,
Монахів у свое вікно - побачив,
 
Вони кудись на послух Божий йшли,
Молитви в голос Богові співали,
Та попри дім монаха того їшли,
Цей світ здавалося б не помічали,

І він обітель Божу  пригадав,
І келію що наче рай  світилась,
Душею як дитина  гірко  заридав,
Що одинокою на світі залишилась,

Він посміхнувся їм,з останніх своїх сил
Він стримував  сльозу що вже котилась,
Монахам  помахав рукою він,
Бо серце від натуги вже боліло,

І ось, монахи стишивши ходу,
Перед монахом бувшим вони впали,
І довго з страхом кланялись йому,
Бо Духа Божого на ньому відчували,

Дав Бог побачити монахам тим,
Що Дух Св’ятий, над грішником ширяе,
І Божа матір,  покровом Свя’тим,
Колишнього монаха покриває,

Пішли монахи на свої труди,
Куди їх Бог, на послух посилає,
І він відчув, що Бог його простив
Відчув він, що страху в душі немає,

Що Бог, дитину блудну обійняв,
Прийняв його глибоке розкаяння,
Відчув що Бог гріхи із нього зняв,
Що може, попаде колись до Раю... 

Він був монах і Господу служив......

Мой перевод с русского на украинский
Автор перевода Широков А. А. 23.08.2021 г Киев Украина.