Л. Костенко-Готичнi смереки над банями букiв-на ру

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Готичні смереки над банями буків…":

Помпезные ели над куполом буков,
картавые громы над княжеством крон.
Ночей чернокнижье читаю по буквам,
и сплю, прочитавши себе Орион.

А утром восстану. С волнением в сердце,
с веселым азартом в уме и в глазах.
А солнце играет оконное скерцо,
и радостным смехом скрипят тормоза.

Мне шабаши фикций уже надоели,
и та конфискация душ под гармонь.
И хочется даже в космическом веке
забиться в пещеру и нянчить огонь.
 
Свободы предвестник -
                поспешное бегство
из каменных дум
                в улетающий дым.
Звенит ручейков быстроногое детство
лазурною кровью каминных глубин.

Рассветы мои, трав зелёные волосы
над кваканьем всяких пупырчатых жаб -
уединение, готика строгости
в рубиновых россыпях ягод лежат...

Стою я вот тут под задумчивым небом
на черных ветрах фарса жизни земной,
где вечно святое сражается с грешным,
и разум светлеет затравленный мой.

Болят диссонансы. Тоскуют симфонии.
Сливаются ноты в раскатистый залп.
Я строю молчанье, как зал филармонии.
Колонный
         бессонный
                готический зал.

Эмма Иванова.
23.08.2021г.

================================
   
              Оригінал:   
            Ліна Костенко
   Готичні смереки над банями буків…

Готичні смереки над банями буків,
гаркаві громи над країною крон.
Ночей чорнокнижжя читаю по буквах,
і сплю, прочитавши собі Оріон.

А вранці повстану. Обуренням серця,
веселим азартом очей і ума.
На вікнах розсиплеться сонячне скерцо
і рух засміється над скрипом гальма.

Обридли відьомскі шабаші фікцій
і ця конфіскація душ під гармонь.
І хочеться часом в двадцятому віці
забитись в печеру і няньчить вогонь.

Свободи предтеча —
розхристана втеча
з мурованих дум
у мандруючий дим.
Дзвенить ручаїв стрімголова малеча
блакитною кров’ю камінних глибин.

Світанки мої у смарагдовій ворсі
над кумканням всіх ропухатих дрібниць —
готика самотності,
готика суворості,
рубінові розсипища суниць…

Отут я стою під замисленим небом
на чорних вітрах світових веремій,
і в сутичці вічній святого з ганебним
світлішає розум зацькований мій.

Болять дисонанси. Сумують симфонії.
Пручаються ноти в розпечений залп.
Будую мовчання, як зал філармонії.
Колонний
безсонний
смерековий зал.
                Ліна Костенко
-----------------------------------------------------
На фото (из интернета) - картина Ивана Шишкина "Еловый лес",1890г.