БОкС-54

Чоловік любив трудитись,
Не жалів ні рук, ні спини,
Міг сто справ переробити,
Й знову братись до почину.

У його руках робота,
Від наснаги закипала,
Важко було розохотить,
Коли брався він за рало.

З легкістю, без відпочинку
Жанглював мішками з млину.
Так, що міг ненарочито
Надірвати пуповину.

Був биком, що тягне воза,
Вперто, впевнено, без страху,
І не знав він слова - досить,
Знав, що мусить, бідолаха.

Виривав дерева з корнем,
Зводив стіни із каміння,
Аби злісний й хитрий ворог
Не проникнув в володіння.

Був опорою для жінки,
Сильним, впевненим плечем,
Що як плакалася гірко -
Серце ранила мечем.

Він тягався в своїй силі,
З Ангелом, Орлом і Левом,
Він волік усіх на спині -
Задихаючись від реву.

Вірив, що його шанують
Й поважають у спільноті,
Бо він найсильніший буйвол,
І візьме на ріг супротив.

Та не знав, що між титанів -
Він, хоча міцний та дужий -
Куснем мяса на сніданок,
Стане - зраджений байдужо.

Хто б сказав волу у вічі,
Що силач близький до смерті
Що з братами - пліч-о-пліч,
Він не рівня їм, а жертва.

Що шанують не за силу,
Не за долю навісну,
Не за роги, що як вила, -
За породистість мясну.