БОкС-52

Поміж сестрами не було
Ладу та порозуміння -
Розривала сварка груди -
І палало лихослівя.

Що не день - то новий привід
Розсваритися навіки,
Розгоравсь вогонь без диму -
Й розліталися шуліки.

Що не день, то чорна кішка
Кожній на шляху траплялась -
Бо одна на двох доріжка -
Між городами звивалась.

А на тій доріжці важко
Тихо й мирно розминутись,
Там хіба що врукопашну -
Можна горе оминути.

Тож ішла війна всесвітня
Поміж сестрами давно -
В той конфлікт втягнулись діти -
Й внуки гралися у зло.

Їм чужі, сторонні люди
Були ближчі та рідніші,
Аніж рідні, що лиш гудять
І плітки плетуть, як вірші.

Розсварилися навіки
А доріжка - як змія,
Заплелася у барвінку,
В горстрослівї щирія.

Заблукала у пирійці -
Обжалилась у кропиві.
І зосталась у провінції
Шукать правду між могилами.

І звязалася у вузол,
Що його не розвязати -
Наче листя у капусті -
Солонаво-гіркувате.

Навіть при смерті - ті сестри
Не почули слів прощення.
Заросла доріжка врешті,
Бурянами відкуплення.