Слухала тишу
І подих серпня уночі.
Ці миті в пам'яті залишу,
Як світло томної свічі.
Дивився в вікна місяць ясний,
Щось шепотів про височінь,
Про диво Всесвіту прекрасне,
Про мудрість вікових прозрінь.
А ніч струмила прохолоду,
Неначе вересня мотив.
Пророкували непогоду
Зірки тремтінням в темноті.
Іще не осінь, та усюди
Її ознаки наяву.
І смуток стиснув владно груди,
Як в прірву кинув снігову...
Свидетельство о публикации №121081807367