Сон-180

Я пяна сьогодні, й земля піді мною кругом,
Хитається, відключивши силу тяжіння,
Я пяна - вві сні - де білим чітким бордюром
Позначені грані земного мого животіння.

Танцюю, та рухи мого чудернацького танцю
Більш схожі на кволі й слабкі намагання
Утримать баланс, я прагну руками обпертись,
Щоб зовсім не грохнутись, вдарившись об ванну.

Немов крізь туман я бачу вчорашну стабільність,
І впевненість теж - тримається на волосині,
Її хтось обріже - і я упаду безвільно,
Не встигши сказати - убивці своєму спасибі.

Стікаю по сходах - дощовою водою -
І бюсь об стіну свіжими краплями крові,
Мені так ніколи не було весело із собою -
Із клоунським тілом, позбавленим власної волі.

Шукаю реальності - грубі залізні рамки,
Що держать основу звиклої оку картини -
Я прагну звільнитись, та остогидлі кайданки,
Тримають мене, як покірну скотину.

Я майже розправила крила - готова до зльоту,
Я майже вдихнула нових можливостей вітер,
Але на цепку - я рвучко вертаюсь в болото,
І падаю долі - страждати й побої терпіти.

Я взавтра - забуду про солод пянкого туману,
Под диво-ілюзію іншого, нового світу,
І знову життя, наче камінь, на плечі звалю -
І буду тягнути без віддиху і просвіту.

Я взавтра здивуюсь - порожній горі пляшок,
Й чомусь порахую по етикетках і бірках,
Мені стане не по собі - і від ризику лячно,
І я поклянуся не брати до рота горілки.

Я взавтра відкрию настіж оглохлі вікна -
І сліпо подивлюся вниз, де лежатиме труп,
Напевно, йому вдалось - над землею злетіти,
І він з тогосвіття - більше не повернувсь.