Сон-179

У компанії відстійній
Нижче низькосоціальних,
Що вжива дешеве пійло -
Із обїдками салямі.

З помідорами і салом,
Із коротким тостом - ХУ,
На газетці у підвалі,
Де й прийдеться мужику.

Я зависла - що поробиш,
Поміж фріків й психопатів,
В сновидінні часом робиш
Те, що у житті не здатен.

Не розмова серце гріла,
А горілка - в зимню пору,
Пляшка - кожному на рило,
Розмивала спільне горе.

Бо дожились - до пальонки,
До закуски з смітника,
Ті, що у життєвій гонці -
Були збиті напоказ.

Бо дожились - до фуфайок,
Що засалені по лікті,
Вздрючки та до наганяїв
Із  нормального суспільства.

Бо дожились - до нічліжки,
До самотності й відчаю.
Забуваючи про ліжко,
Про стакан теплого чаю.

Не багаті на розмову,
Пили - сміло та відважно,
Поки руки мали змогу -
Втримати у пальцях пляшку.

Допивалися до ручки,
Напівсмерті, напівскону,
Поки мізки не заглючать
Й грохне тіло непритомне.

Лиш за звуками хропіння,
Можна звірить - спільний жах -
Як життєва безнадія
Лиш наснилася бомжам.