БОкС-50

Така приємна бабулечка -
До рани хоч прикладай,
Як з маком медова булочка,
Немов провідник у рай.

Посивілі зріджені локони,
Як сяйво, - з ікони у церкві,
Вона - наче гусінь у коконі,
Метеликом стане по смерті.

Бабулька - як явлення добрості,
Що ставить у ряд зі святими,
Щоб їй нагрубити - хоробрості
Не стане у самих сміливих.

Щедроти розділить по бідності,
І хлібом святим пригостить,
Вона - уособлення гідності,
Показує вбогим, як жить.

Останнім спішить поділитися -
Сусідам по жменці роздасть,
Щоб ситі були більш ситими -
Щоб бачила божая власть.

То - пряника дасть, то цукерку,
А то принесе огірочків,
Щоб були поблажливі зверху,
Архангели до синочка.

То вгостить слівцем, то порадою,
То втішить молитвою й свічкою,
Та тільки із нею - мов гадина
Пролазить із потойбіччя.

І всі її добрі поради,
Й медово-слодкі слова -
Як змії, як зло безпощадне
Вриваються в тихе життя.

Сміється бабулька - бє в серце,
Жаліє - готуйся до лиха,
Дає - її дар одізветься -
З останньою хлібною крихтою.

Вона уособлення святості,
Живий посланець - із небес,
Та тільки нема в очах радості,
Як чуєш - Христос воскрес.