Ти вже, як сонце, сяєш над морем,
Ти вже, як річка, поєдналась з океаном.
І очі не прагнуть, очі спокійні,
Очі такі блакитні.
Светр віддам тобі, може він тебе зігріє,
А може думки і розум щось навіє.
Тримайся друг за світло, тримайся і будь світлом.
Тримай знання рукою непохитною.
Приспів: Почуй, почуй, небо синєє, мене! (#2)
Мене, почуй!
Кулі-вбивці підступно сягають,
Невинні стікають кров’ю і плачуть.
Але душі не вбиті, незламані душі,
Душі радіють віками.
Квітку залиш вдома червону
В пам'ять про тих, хто прагнув свободи, –
Їх голос сильніше, слова їх сильніше,
За постріли сильніше, і правда з ними.
Приспів.
(14.10.2019)
Небо син
© Copyright: Константин Кондратюк, 2021
Свидетельство о публикации №121081506879
Свидетельство о публикации №121081506879
Рецензии