Сонце сідає, за горами – вітер,
Я закликаю тебе не журитись.
У лісі схили голови душі
Над мертвими тілами, своїми тілами.
Вони посміхались, раділи від щастя,
Вони вже не знали ні болю й ненастя.
Їх доля знаходилась в руках людини в білому,
І кожен тримав свій квиток на зворотній шлях додому.
Приспів: Paradise (#2).
Сніги тут стіною, ріка вже замерзла,
Не здамося без бою – не кидай свої весла.
Розквітнемо весною, життя вже понесла вона,
І свято настане, наше свято настане.
Чекаймо на тих, хто піднявся на скелю,
Хто тихо й смиренно підкорював пустелю.
Чекаймо на вічного добродія в білому –
Він для всіх зберігає квиток на зворотній шлях додому.
Приспів.
(15.06.2019)
Paradise
© Copyright: Константин Кондратюк, 2021
Свидетельство о публикации №121081504915
Свидетельство о публикации №121081504915
Рецензии