Сумує спорожнілий дім,
Коли усюди тільки тиша,
Стоїть зажурений один,
А безголосся все густіша.
Зітхає безпорадно сад,
Коли вночі все завмирає,
Коли зимовий снігопад
Сліди останні засипає.
І квіти в сяєві ночей,
Сумуючи, сльозинки ронять,
Їм теж тривожно без людей,
Думки невтішні непокоять…
Деревам, квітам і домам
Потрібна теж людська увага,
Як дітям, що чекають мам,
Потрібна ласка і розвага...
Потрiбна ласка i розвага
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121081007721
Свидетельство о публикации №121081007721
Рецензии