Не вбити хижими очима
Її незмінної весни,
І пролітають швидко зими,
Немов пусті, бравурні сни.
Стоїть скуйовджене століття,
Жінки, мов іграшки, малі,
Та в серці оживають квіти
Серед холодної імли.
Її життя, її природа -
Грайливий дім безмежних мрій,
Але сувора її врода
До сильних спонукає дій.
Живе у світі нездоланно,
Вітаючи усі краї,
Марко Вовчок - одвічна панна
Та гордість нашої землі.
До дня пам'яті Марко Вовчок.
Марко Вовчок
© Copyright: Марина Чиянова, 2021
Свидетельство о публикации №121081005944
Свидетельство о публикации №121081005944
Рецензии
