Я не сама усе це склала,
Слова мені роса шептала,
Дощі і прохолода зим
Давали благозвучність рим.
Рядки проміння фарбувало
Принадних фоном дивувало,
А у мелодіях птахів
Звучали мудрощі віків.
Нічого я не вимишляла,
А тільки з полем розмовляла,
Думки збирала, як гриби,
Немов омріяні скарби.
Збирала з миру я по нитці
Всіх мальовничих луків ситці...
Все, що ясніло у душі,
Несла я у свої вірші...
Нiчого не вигадувала
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121081005002
Свидетельство о публикации №121081005002
Рецензии