Цей дощ... Маргарита Метелецкая

                http://stihi.ru/2021/08/08/1593

           «…ждёшь,
           когда станешь,
           жемчужиной,
           да неизменно остаешься
           песчинкою»
                Инна Ковальчук

Холодный дождь вещает стужу
И непременную беду…
Я нераскаянно бреду
В потёмках по незримым лужам.

И… крик души! Неудержим он –
До Бога! …Эхом из глубин.
Бег времени порушен Им
Под запись в кондуит провинный,

Что я Высот Его не стою,
Что не мудра, хоть и стара –
А мудрой быть уже пора –
И новые вершить устои…

Когда ж вердикт Свой: «беспорочна!»
Ты в кондуит запишешь, Отче?

Оригинал

   "чекаєш
    коли станеш перлиною,
    та незмінно залишаєшся
    піщинкою..."
           Інна Ковальчук

Цей дощ віщує холоднечу
І запопадливу біду...
І нерозкаяність бліду,
У сутінки - таємну втечу...

І крик душі летить нестримний
До Бога - до лунких глибин,
Порушуючи часу плин,
Під запис в кондуїт провинний,

Що я - горішнього не варта
Та ще й не мудра, хоч стара,
А вже мудрішати пора  -
Нові розпочинати старти...

Коли ж то, Господи, безвадна?
Коли ж те прощення всевладне?

"В плену иллюзий" - художник Анатолий Концуб, Белорусия