Упасти на килим розкидистих трав,
Дивитись у вічність безмежного неба,
А потім у ліс увійти, наче в храм,
І слухати радісно спів соловейка.
Зібрати миттєвості щастя навкруг,
Розвіяти в полі всі болі й образи,
Оглянути луки, хмарки, виднокруг,
Хіба це не рай, де є зайвими фрази?..
На лоні краси осягає душа,
Що щастя в дрібницях, у шелесті тиші,
В натхненних рядках чарівного вірша,
Де в кожному слові думки найчистіші…
Здається, що цей мальовничий сюжет
Із Всесвітом цілим єднає навіки...
Вчуваються звуки далеких планет
І голос величних споруд базиліки...
Душа осягае
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121080902645
Свидетельство о публикации №121080902645
Рецензии