Лiна Костенко - Скiфська баба - перевод на рус

Мой перевод на русский язык стихотворения
Лины Костенко "Скіфська баба":

        Скифская баба

Ты, баба скифская, ты, увалень из камня,
стоишь в степях... Курай и бугила...      \ степные растения \
Какая же ты баба, ну какая?!
За сто веков дитя не родила!

Из камня были б ножки у дитяти -
представь, как грохотали б на полях!
Чего смеёшься? Космос неженатый,
а ты стоишь одна тут в ковылях.

Неужто же никто не женихался?
В музеях же твоих портретов - взвод.
Тебе казацкий череп улыбался,
но это в прошлом.  Ты смотри вперед.

Привыкла ты - всё лошади и стрелы...
Забудь про войска ханского набег.
Забудь!  Давно всё это устарело.
Взгляни вокруг. Теперь - двадцатый век.

Заветрело лицо твоё и руки.
И плечи искрошились, не секрет.
А были бы вот каменные внуки...
Представить себе можешь или нет?!

Стара, как мир ты, скифская растяпа.
Везде - прогресс. Смотри - вон самолёт!
...Смеётся баба, каменная баба,
смеётся, ухватившись за живот.

Эмма Иванова.
09.08.2021г.

================================
 
          Оригінал:   
        Ліна Костенко
        Скіфська баба

Ти, скіфська баба, кам’яна незграба,
стоїш в степах… Курай і бугила…
Яка ж ти баба, ну яка ж ти баба?!
За сто віків дитя не привела!

Були б у нього кремінь-ноженята,
ото вже б гупотіло по ланах!
Чого смієшся? Космос нежонатий,
а ти стоїш одна у полинах.

Невже ж таки ніхто не женихався?
А висить же в музеях твій портрет.
Тобі козацький череп усміхався,
Та це — минуле. Ти дивись вперед.

Ти звикла — коні, гаківниці, стріли,
Зрадецькі хани з профілем шулік…
Ти це забудь. Усе це застаріле.
Поглянь навколо. Це — двадцятий вік.

А ти стоїш. Звітріли коси й руки.
Скришились плечі,— може, скажеш, ні?
Були б у тебе кам’яні онуки.
Ти розумієш, бабо? Кам’яні!

Ото — літак, а не якась дараба.
Це все — прогрес. А ти стара як світ…
…Сміється баба, клята скіфська баба,
сміється, ухопившись за живіт.