all for nothing

все виникає з нічого.
уяви, нас колись не було на землі.
ні, ти подумай:
з плацкартного нічного
ми б не бігли з тобою додому,
запиваючи сидром втому.
ми не вчились на помилках інших:
ми самі собі учні,
самі собі вчителі.
ми настільки дорослі,
що надії нам замалі:
сильніше, скоріше, вище.
якщо життя — це дах,
то ховаємося в горище.
уяви, все виникає зі всього:
ні, ти послухай,
в нас ще три пересадки
з червоної гілки на синю,
з червоного сухого — біле,
з того, хто замість мовчання
обирає робити вчинок.
уяви, якщо ти постучиш в мій дім,
я тобі, звісно, відчиню.

«обережно відпускайте двері»,
бо це легше, ніж відпускати тебе.
в прямому етері
так боляче нагребе,
це єдине, що лишилось між нами пряме.
уяви, не натяками, а словами,
говорити, кидати ними в твоє лице.
це не замкнене коле,
а вже більше кільце,
яке одягаєш на палець,
ніби даєш обітницю
бити все лиш на щастя.
а виходить — назавжди.
зажди!
зривай цей болючий пластир.
в мене залишилось трохи білого та терпкого
та пару польських монет.
все виникає,
зникає.
все виникає з нічого.
я — виникаю з тебе.

8/08/2021


Рецензии