Цей дощ... Маргарита Метелецька

Оригiнал:


        "чекаєш
    коли станеш перлиною,
    та незмінно залишаєшся
    піщинкою..."
           Інна Ковальчук


Цей дощ віщує холоднечу
І запопадливу біду...
І нерозкаяність бліду,
У сутінки - таємну втечу...

І крик душі летить нестримний
До Бога - до лунких глибин,
Порушуючи часу плин,
Під запис в кондуїт ,

Що я - горішнього не варта
Та ще й не мудра, хоч стара,
А вже мудрішати пора  -
Нові розпочинати старти...

Коли ж то, Господи, безвадна?
Коли ж те прощення всевладне?


Вольный перевод с украинского Светланы Груздевой:


…И шепчет дождь о стуже истово,
Подстерегает нас беда…
И нераскаянность бледна,
Ждёт в сумерках побег таинственный.

…А крик души летит несдержанно,
Что к Богу бы – сквозь переплёт,
И Времени нарушен ход,
Под запись в кондуит подержанный,

Что недостойна я высокого
И не мудра, хоть и стара…
А стать мудрей уже пора,
И новый старт – он столь далёко ли?..

Когда всего, Всевышний, хватит?
Когда всевластье – не всеядье?!..


Аватар Автора оригинала