І знов дощить. Танцює літній дощ.
Він навіває спогади і думи,
Малює кола в сірості калюж.
У дні такі душа бува сумує
І заглядає в пам'яті кутки,
Витягує на божий світ минуле.
Вдивляюсь он воно, на відстані руки,
Але не доторкнуся бо замкнули
Все ,що колись жило, роки. Вітрами віднесло життя
І лише дощ тихенько відчиняє шпарку
І спогад випливає з забуття...
А дощ на вікнах витинає візерунки
І краплі капають як ті хвилини, а на душі і солодко і гірко.
Дощами в небуття роки все плинуть й плинуть...
Дощить
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2021
Свидетельство о публикации №121080603515
Свидетельство о публикации №121080603515
Рецензии