Скільки істин на ратнім полі.
Під заліза тривожний виск
Горілиць хтось відкрився долі,
Не знайшов у бою хтось зиск.
Всесвіт дзиґою на долоні
Обертається, як колись.
Знову хмариться в Ашкелоні,
Розтинають заграви вись.
Смерть життю не завжди тотожна.
Якщо брати на себе гріх,
Жили різать до скону можна -
Вистачатиме лез на всіх.
Вистачатиме фарб червоних,
І гарячих голів від битв.
І дощів, що, як кров, солоних,
І безбожно різких молитв.
І за неба сумним законом,
Без яскравих ідей, і злих,
Згаснуть зорі над Ашкелоном,
Полічити які не встиг.
Скiльки iстин на ратнiм полi
© Copyright: Стах Розсоха, 2021
Свидетельство о публикации №121080506917
Свидетельство о публикации №121080506917
Рецензии