Буває, що бентежать холоди,
І сонячного сяйва недостатньо,
Та не хотіла б літо назавжди,
Бо іноді спекотно вже занадто.
І хочеться осінніх прохолод,
Коли, вслухаючись у дощ блаженно,
Від життєдайних райських насолод
Летить душа у височінь натхненно.
В думках спливають радощі зими,
Ввижаються сніжинки срібнокрилі,
Пухнасті білосніжні килими
І хмари снігові на небосхилі…
І знову серцю хочеться весни,
Пробудження принадної природи…
Знов літо повертається у сни,
Хвилює ароматами свободи…
Зима… Весна… Хай буде все, як є…
Нехай приходять радощі і смутки:
То літо ніжно серце обів'є,
То осінь принесе душі набутки...
Хай буде все, як е
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121080501679
Свидетельство о публикации №121080501679
Рецензии