Вiршi, цi краплини серпневоi спеки

Вірші, ці краплини серпневої спеки,
Летять із душі, мов сріблясті лелеки,
Стремятся, стремятся, стремятся наружу,
С собой унося опустевшую душу.
С собой забираючи смуток і тугу,
Стихи. Меня крутят, и крутят по кругу:
То гирей к ногам тянут вниз, в преисподню,
То тягнуть наверх, як пірнаю в безодню.
В душе ничего. Ни любви, ни страданий,
Ни бодрого смеха, ни слёзных рыданий,
Ни веры, что ждет меня светлая встреча.
Нічого. Лиш void. Пустота. Порожнеча.
Стихи... Вы друзья? Иль лихие ордынцы?
Я з вами? Чи ми назавжди наодинці?
У темряві ночі, в порожній кімнаті
Союзники вы? Или вражии рати?
Стихи про любовь. Та вірші про надію.
Стихами болею. Віршами хворію.
Стихами лечусь. Та отруйні ці ліки.
Стихи. Вы двулики. О, да, вы двулики!
Двулики, как дві переплутані мови.
Лавровы венцы, и венцы вы терновы.
Лекарство и яд. Порятунок. Отрута.
Вас нет. Вы как та легендарная рута.
Стихи. Вы мираж. Вы воздушные замки.
Вірші. Ви розбитого серця уламки.

03.08.2021 ночь