Ранковий серпанок у соняячнім сяйві
над нашим селом і над полем пливе,
а біля паркану всі квієти у барвах
і в мене майбутнє до себе зове.
Далеке відлуння змінилося в гамір,
лише перехожих не чути в селі,
а біля дороги прокинувся явір
корінням приріс як і я до землі.
У когось корова реве біля двору,
у когось собака нервує котів,
а я хліб останній доїв весь ще вчора,
не чути курей і не чути півнів.
Пливе безнадія в велике майбутнє
нудьга разом з нею, у простір пливе,
а в мене колишнє життя не забутнє
і ніби до себе зове.
Укр. Пливе безнад1я
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2021
Свидетельство о публикации №121080301331
Свидетельство о публикации №121080301331
Рецензии