Небоги

«Чи не покинуть нам, небого,
моя сусідонько убога,
вірші нікчемні віршувать…»
- Тарас Шевченко

Вже скромним стало непристойним.
Що скромність? Просто моветон!
Страждають манією величі всі гойні,
хоча тепер вже кожен сам собі - Наполеон!

Якщо вже він поет, то тільки - Пушкін!
Якщо вона мадам, то - Помпадур!
І хоч в упор стріляй у нього з пушки,
не вибити із голови убогий дур!

В кого не плюнь - скрізь всі лише Сократи,
куди не ткни, не менше - Цицерон!
І не важливо хто - вожді чи депутати,
чи то простий народ - один закон!

Страждає від значної параної
людина в світі кожна п’ята. І лише
ніяк не менш себе вважає Ноєм, -
будує власний рятівний ковчег!

Якщо триватиме, у результаті всі небоги,
приблизно мабуть років через п'ять,
людьми не стануть, бо придурки-боги
стару планету нашу будуть населять!


Рецензии