Душа. Маргарита Метелецкая

http://stihi.ru/2021/07/26/1917

           "и пусть нам слов, пленивших, не постичь -
            сияют сверху звёздами над нами -
            покуда шмель цветок качает ранний,
            волнением крови Ты всем векам опричь
            покличь меня, покличь меня, покличь…"
                Инна Ковальчук

От постоянных отстраняясь стрессов,
Отсрочу старость на года - не дни,
Ближайший Ты – лишь руку протяни -
В кругу моих извечных интересов.

Вот видишь - ночь светла и нет ни тучки,         
И месяц смотрит ласково в окно.
А я кручусь, как в пост веретено –
Двузначность зачеркнув собственноручно.

Окольными путями всё круженье…
Застуженные думы, что в суме,
Вытряхиваю в травы. На уме -
Зачем лишь кара? Где вознагражденье?

Душа Тебе в мольбах надоедает -
Удручена. Скукожена. Рыдает…

Оригинал
            "нехай словам сповити нас невміч,
             вгорі горять, мов місячні лелітки -
             допоки джміль гойдає ніжну квітку
             велінням крові з глибини сторіч
             поклич мене, поклич мене, поклич..."
                Інна Ковальчук

Від безнастанних відмежуюсь стресів...
Відтерміную старість на роки -
Ти ближчий, ніж на відстані руки,
У центрі кола мрій та інтересів...
Ось бачиш - ніч умощується поруч
І зазирає місяць у вікно...
А я кручусь, мов в піст веретено, -
Двозначності закреслюю власноруч...

Блукаю манівцями, як заброда...
З наплічника застуджені думки
Витрушую на трави...Невтямки -
Чому лиш кара? Де ж винагорода?..

Душа Тобі в молитвах набрида -
Скоцюрблена. Засмучена. Рида...

На фото Маргарита Метелецкая