Сон-174

Мамки вийшли в двір із дітьми -
Ладні, чемні та веселі,
Аби разом порадіти,
Й погуляти на качелях.

Дітки слухаються неньок -
Йдуть до рук та веселяться,
Як не бачили не день їх,
А не менше, ніж пятнадцять.

Мамки також, як лебідки,
Линуть до своїх діток,
Наче не вони - а відьми
Їх віддали в дитсадок.

На вустах - злітає усміх,
У очах - горять іскринки,
Проминула мить розлуки,
Прийшла зустрічі годинка.

Вверх і вниз - як пташки крила,
Рветься гойдалка на волю,
І малята в ній у вирій
Полетіли б - гойда-гойда.

Попірнали б у хмаринці,
Й покатались на веселці,
І матусям по пірїнці
Скинули б - нехай озветься.

Але матінки усмішка -
Їх вертає знов на землю,
В дитсадок чека доріжка -
Й вихователька недремна.

Дітки вдягнені гарненько,
Усміхаються - і грають,
І на них щасливі неньки,
Зі сльозами поглядають.

Часом - зиркають на інших,
З материнським інтересом,
Впевнитись, - немає ліпших,
Аніж принци і принцеси.

У ідилії чудесній -
Небом пролетять лелеки -
Й принесуть в вузлах на весну,
Ще пухнастиків маленьких.