В яскраву, пишну, ще й ароматну
з-під варти хати красу бреду.
Та зупиняюсь: грозу-армаду
перечекати, грозу-орду.
За мить у п’яти душа дремене.
В сумній савані ледь не зомлів.
Нехай негода пливе до мене
не на есмінці, а на човні.
Не посміхався, проте й не плакав.
Хмаринок морок не залякав.
Не злива з неба скубла, а мряка,
бо заблукала гроза-дракар.
06.2021
Заблукала гроза
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2021
Свидетельство о публикации №121072204263
Свидетельство о публикации №121072204263
Рецензии
