Поле моє поле
як тебе забути
як у тобі поле
ще хоч раз побути
як дійти додому
до тії криниці
де напитись можна
чистої водиці
де ростуть тополі
вишні вздовж дороги
втомлені від болю
оживають ноги
зцілюються рани
і душі і тіла
де понад тумани
ластівка летіла
де на схилі літа
вже пшеницю косять
та плекає вітер
золоте колосся.
де ростуть тополi
© Copyright: Вероника Лаврентьева, 2021
Свидетельство о публикации №121072201779
Свидетельство о публикации №121072201779
Рецензии
Як гарна, глибока, задушевна поезія, от так би і залишилася у тому полі, де ростуть тополі.
З захопленням і теплом,
Тайный Альков 16.01.2022 07:58 • Заявить о нарушении
З захопленням і теплом,
Тайный Альков 16.01.2022 07:58 • Заявить о нарушении
Там добре...Скучила я за полем.
Давно була дома.
Та і не наші ті поля тепер.
Панські.
Вероника Лаврентьева 15.01.2022 21:56 Заявить о нарушении
Давно була дома.
Та і не наші ті поля тепер.
Панські.
Вероника Лаврентьева 15.01.2022 21:56 Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.