Лина Костенко. Бывает миг такого потрясения. П-д с

Мой перевод стихотворения Лины Костенко
"Буває мить якогось потрясіння...":

Бывает миг такого потрясения:
увидишь мир как будто в первый раз.
Пропишет туча, серая, осенняя,
вдруг золотом, меняя все тотчас.

И, словно стон, стоишь под сводом сказки.
Душа  прозреет  космосом  очей.
И, как листва, с лиц всех спадают маски.
И светит из всего суть всех вещей.

К векам перерастает принадлежность,
непрочная, в сиянья синь тогда.
Прямым проломом памяти в безбрежность
оттуда уж осознаешь себя.

Оригинал:
Ліна Костенко."Буває мить якогось потрясіння..."

Буває  мить  якогось  потрясіння:
побачеш  світ,  як  вперше  у  житті.
Звичайна  хмара,  сіра  і  осіння,
пропише  раптом  барви  золоті.

Стоїш,  як  стогін,  під  склепінням  казки.
Душа  прозріє  всесвітом  очей.
Кричить  гілля.  З  облич  спадають  маски.
Зі  всього  світить  суть  усіх  речей.

І  до  віків  благенька  приналежність
переростає  в  сяйво  голубе.
Прямим  проломом  пам'яті  в  безмежність
уже  аж  звідти  згадуєш  себе.