Дакота-мiнiсота

ДАКОТА-МІНІСОТА

Світлій пам’яті милій кицюні, Дакоті-Мінісоті, любій нашій Дакотульці. Спи з миром. Любов моя – безмежна. Краса твоя – вічна.

Серденько билось під ручкою, –
Життя лиш у тільці жевріло…
Вибач за все, що так мучило…
Вибач, не все в наших силах…

Вушка твої і лапки..
Носик й тоненький хвостик.
Й погризені синенькі тапки
Від зубок твоїх дуже гострих…

Я все це любила безмірно,
Я все берегла як уміла.
Я тільце твоє поховала,
Ну а біль у душі – не зуміла…

І очки твої золотенькі…
Озерця. В них – чистий розум.
І дітки твої маленькі…
Усе це – на вічність роздум.

І лапкою – цап за двері…
І колом, бігцем зустрічала.
І м’яско смачне на папері…
Ти, лапочка, так скучала…

Чекала. Боліло – терпіла.
І вірила у життя.
Природу і зелень любила…
Ти там, де нема вороття…

Хай пам’ять мені не затреться,
Бо хочеться так любити…
Любов моя не минеться,
Ніде це усе не подіти…

© Copyright: Кравчук Світлана Миколаївна, 2021
14.07.2021
13:10

м. Львів

Всі права застережені. Будь-яке відтворення та використання без письмової згоди автора заборонене.
Повна або часткова републікація, публічне виконання тощо, без письмової згоди автора забороняються і вважаються порушенням авторських прав.

P.S. 12.07.2021 о 19:32 перестало битися серденько Дакоти-Мінісоти. Лапочка пішла у Вічність.


Рецензии