Ощад пожадливо ковтав
готівку. Шили колисанку
автівок шини.
Той каштан,
що поселився коло банку,
як сталь чудову чи кришталь,
слова створити може листям
і скласти у рядки –
каштан
поету щемно пожалівся:
«Очам коханим і вустам
розносить подарунки липень –
плоди і квіти.
А каштан
тепер нікому не потрібен!
У стані сподівання ждав,
суцвіття згасли, як софіти,
колючі дітки…» ;
і каштан
почав у відчаї ржавіти.
16.07.2020
Каштан пожалiвся
© Copyright: Игорь Герасименко Кременчугский, 2021
Свидетельство о публикации №121071601331
Свидетельство о публикации №121071601331
Рецензии
Ось так і ми - ржавіємо, ржавіємо... З добрим ранком, Ігоре. Дякую.
Игорь Ярин 23.09.2021 08:38 • Заявить о нарушении
Игорь Ярин 23.09.2021 08:38 • Заявить о нарушении
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.