Відчуття, що ось-ось і спаде ілюзорна облуда,
і залИшишся сам серед темряви та небуття...
сердцем втрачено ритм і душа ладна скинути пута,
аби знов розпочать дивну гру, що зоветься життям.
Аби знов білий лист, на якому напишеться доля,
мав можливість минути чорних плям-помилОк круговерть,
щоб зліпились в одне і моя, і Всевишнього воля,
щоб душа напилась благодаті Господньої вщерть.
Так буває чи ні: без спіткань, без депресій, без болю,
тільки радість п'янка кожен рік, кожен день, кожну мить?
Боже, темінь яка! Все іще наодинці з собою...
Та коли вже душа у той радісний край відлетить?!
Вiдчуття
© Copyright: Ева Сокол 2, 2021
Свидетельство о публикации №121071504604
Свидетельство о публикации №121071504604
Рецензии
