То я?!!!
Авжеж,
авжеж,
не та...
Бо все життя твоє - туфта,
а у свідомості провал
і порожнеча…
Ну, а не та?
То, може,
я
у марноті,
не посміхнуся не тобі,
ковзну очима, ніби не було…
Того, що кидалось любов'ю, і що життя - зазря.
Зазря!
І навіть давнім розоривши хоч щось в душі,
для тебе я була, всього лиш, дурью.
І що життя продув, продув, і…
Труба трубі…
Трубі труба.
Сурмить так жадібно тобі!
Та, от!
Згадай дитинство з "отомри",
лови в останні свої миті,
всі споминання про…
Про що?
Що все твоє, усередині…
І у юрбі переплетінь, і...
При зустрічі…
Там, там воно,
понині.
А може,
може і не та.
Бо ти не пам'ятаєш ні чорта.
Кінчай вже витріщати очі на чуже!
Бо й так - ніштяк,
отак,
отак здригнутися,
як перед смертю,
завмираючи…
А потім йди...
Під три чорти!
Бо ти, тако ж, давно, не ти!!!
Замри
© Copyright: Ицхак Скородинский, 2021
Свидетельство о публикации №121071405960
Свидетельство о публикации №121071405960
Рецензии