Налягає печаль скука разом з ними сердешна мука.
І Біль невидимой душі...
Це я знов чомусь грішу.
Та Переміни відбулись вже миленько солоденько як було зімной колись.
Як у Вітю закохалась
А Як помер вдовой осталась і сьогодні просто зараз
Біль сердешну відчуваю
Не кидає не кидає
А зімною проживає.
Що вона в мені шукає?
Зїла щастячко уже його немає
Лише спомин промилькне
і душечку
Мою собой зальє.
***
© Copyright: Вера Деревьянко, 2021
Свидетельство о публикации №121071300952
Свидетельство о публикации №121071300952
Рецензии