Томлива далечінь в жарких обіймах літа,
І синява небес - безмежний океан...
Гойдається ледь-ледь беріз плакучих віття,
Можливо, сниться їм розпливчастий туман.
Чекала на тепло божественна природа,
У неспокійних снах молила небеса,
Тепер у мріях знов дощі і прохолода,
Досвітній вітерець і вранішня роса.
Мелодія жари обпалює нещадно
І сумом обдає похилену траву,
Самотній небокрай зітхає безпорадно
І згадує, як рай, погоду грозову.
Притих спекотний ліс, вслухаючись в акорди
Пекельних, наче жар, дивакуватих нот,
А спека що не день шаліє від погорди
І наближає час осінніх позолот...
Спекотний романс
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121071307166
Свидетельство о публикации №121071307166
Рецензии