Буває так, що ми сумуєм
І ридма плачемо вночі,
Образу часом не вгамуєм,
Вона ж настирна, мов дощі.
Здається, каменем із неба
Летить ображена душа,
І в ніжності така потреба,
Що серце біль не полиша.
Лиш на світанні хвилювання
Кудись зникають крадькома.
Знов у душі живуть бажання,
Щезає вразлива пітьма.
Вже обіймає день за плечі,
Голубить сонячне тепло,
Заполоняє порожнечу
Грайливий вітер за вікном...
Хвилювання
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121071305187
Свидетельство о публикации №121071305187
Рецензии