На зломі епох, світу древнього з нОвим,
Шляхи і дорОги, Величним Перстом,
Незрячим, глухим, усім спОвненим втОми,
Вказав Він на Світ не уражений злом.
Ступили. Прозріли. Умножили храми:
Дві тисячі літ йдеться Шляхом-доріг.
І нас, там вгорі, Той що Вищий над нами
Невпинно, незмінно тримав і беріг.
І краю – дістались.. Зворотно. По віку.
Не здатні ми Вірою стримати раж,
Своїм переймАнням, не маючи ліку,
Ганьба нам!.. І кара!.. І гибелі тяж!
В I Н
© Copyright: Анатолий Таран 2, 2021
Свидетельство о публикации №121071103652
Свидетельство о публикации №121071103652
Рецензии