Був літній день, такий звичайний,
Спекотний вітер налітав,
Нектар п'янив благоуханний,
І птах блаженно щебетав…
Десь тихо музика лунала,
І скрипка плакала весь час,
Здавалось, що вона стогнала
І говорила водночас.
Неначе струменем природи
Лилась мелодія журби,
Була у ній жага свободи
І смуток давньої доби.
А сонце знай собі світило,
І вітер ноти розсипав,
Вони світились в травах сріблом,
Неначе дощик накрапав.
Думки дурманила духмяність,
Буяв журливо верболіз,
А скрипка кликала у юність,
Під шум задумливих беріз...
Мелодiя журби
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121071103283
Свидетельство о публикации №121071103283
Рецензии