Антонiнi Кукобi присвячуэться

Краса душі розкрита у полотнах,
Картини промовляють і без слів,
Все бачене відчулося у нотах,
З картин до нас лунає чудо-спів.

Краса природи, ніби оживає
Під пензлем у художниці завжди.
Вербову гілку вітерець гойдає
І гуси поспішають до води.

Вкладалася душа, коли писалось,
А погляд охопив красу усю,
І чуйне серце потайки торкалось
Й промовило: « В собі любов несу».

Що бачить око й серденько диктує,
Поєднані любов, талант, краса.
Талантом Антоніна нас дивує.
Ще й на траві сріблястая роса.

Красиві мальви, соняхи, волошки,
Бузок, дзвіночки і зелений гай,
Село, поля, ну і зими ще трошки.
З картинами потрапили у рай.

Творіть красу, творіть, не зупиняйтесь,
Бо Вам дано Всевишнім це робить,
Пишіть душею, навіть не вагайтесь
Зуміли Ви серця всіх покорить.

Нехай Господь вкладає пензель в руку,
А барвами палітра виграє,
Талантом обійшли Ви і науку,
Краса душевна шарму додає.

Нехай краса і далі надихає,
Творіть, пишіть і тіште кожен раз,
Нових шедеврів полотно чекає,
А Ваш талант – це є дороговказ.

10.07.2021 р.