Перед восьмим березня ввійшла до кімнати.
- Боже,що це? Чі дарунок? Чі зміг змайструвати,
Чоловік маленнький стілець, а сам ліг дрімати?
Щось завернуте в папері, розвертати стала...
А там... зірвані вербини, що ж з коханим стало?
За сім років з ним ніколи цього не бувало.
Аж не стерпіла, збудила.- що це, подарунок?
Милий, дякую за столик,з мене - поцілунок.
- Столик,каже чоловік мій зовсім не для тебе,
Віднесу я його, мила, тому,кому треба.
Хай так буде, а вербини ти ж придбав для мене?
Я тобі за них так вдячна, поцілунок з мене.
Ні,вербин я, люба жінка не купляв для тебе
Обідрав з верби я гілку і коштів не треба.
Що ж, поставила у воду зломані вербини,
Що б продовжити хоч трохи ще життя рослини.
Подарунок
© Copyright: Галина Гученко, 2021
Свидетельство о публикации №121071005872
Свидетельство о публикации №121071005872
Рецензии