Облітають квіти...Падають пелюстки…
І летить за вітром чарівна краса.
Віє непогода опахалом пустки,
І надія в серці, як вогонь, згаса.
Перлами тремтливо мерехтять росинки,
Вітер не стихає, накрапає дощ…
Падають із неба без кінця краплинки,
Тягне дивним смутком із космічних товщ…
Трепітні троянди у краплинах суму,
Наче з рани ллється безпощадний біль.
Думи обпікають невловимим струмом,
І душа нудьгує, плаче мимовіль...
Вie непогода
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121070904980
Свидетельство о публикации №121070904980
Рецензии