Уже не сон, та ще не ява,
Ледь-ледь сіріє небокрай,
І вся природа поки млява,
Дрімає у тумані гай.
Ніч уже мріє відпочити,
Крокує берегом ріки,
Спішить росою трави вкрити
Та загасити всі зірки.
І лиш струмок уже проснувся,
Дзюрчить, радіє, мов дитя,
Світанку мило усміхнувся
За новий день, за мить життя.
І комиші шептатись стали,
Латаття в роси одягалось,
Пташки в кущах защебетали,
Ранкове шоу почалось.
Луна лугами покотилась
Назустріч сонцю і теплу,
Природа, ніби причастилась,
За мить розсіяла імлу...
Мить пробудження
© Copyright: Галина Чехута, 2021
Свидетельство о публикации №121070904916
Свидетельство о публикации №121070904916
Рецензии