Вовчиця
Зненацька піднялась хуртовина.І вони сховались у кинутій ведмедем берлозі.Притулившись один до одного вони чекали ранка.Задовольнявши один одного вони відчували потребу у своїх почуттях,як гарний промінь надії у наступному дні.
Рано вранці коли сонце вже посміхалось, вовчиця будила свого вовченя поцілунками.Від грайливої посмішки у очах вовченя лунав силует своЄї коханої дівчинки.
Вона метушливо шукали їжу, але у берлозі крім застарілого хутра ведмедя нічого не було. Тоді сполохавши один одного пара тварин пішли на полювання. У ставку вони побачили одну маленьку рибку.Вона дивилась на них похмуро і ніби казала:-"не їжте мене!".
Цілий день вони блукали по лісу в пошуках пригод але їжі так і не знайшли. Під вечір вони побачили ліхтарі.Це був дім дідуся і вони почали бавитися перед хатиною.
Зненацька у старій хижці з'явився дідусь.Він дбайливо узяв хворост і почав розпалювати піч. І дім одразу почав наповнюватись теплом.Раптом він побачив на дворі пару-вовків, які гралися у сторонці.Побачивши що вони дуже голодні, а це було видно по їх втомлених очах.І він запросив їх до дому.На пічці було багато вугілля, а це значило те що дідусь був надто втомлений щоб його викинути на двір, як добриво, для свого городу. Пара втомлених вовків знемагали від спраги і лягли перед дверима. Дідусь зрозумів що вони хочуть їсти і дав їм трохи молока.Вовчиця одразу пригорнула маленького вовченя до себе і вони заснули до ранку.
Свидетельство о публикации №121070700654